піхва
ПІ́ХВА¹, и, ж.
1. анат. Кінцева частина статевих провідних шляхів у жінок і самок ссавців.
Піхва – це своєрідний еластичний канал, легко розтяжна м'язова трубка, що з'єднує область вульви і матку. Розмір піхви є дещо різний у різних жінок (з наук.-попул. літ.).
2. бот. Нижня розширена частина черешка або пластинки листка деяких рослин, що оточує стебло.
Більшість личинок закінчує живлення до викидання волоті з піхви листка (з наук. літ.).
ПІ́ХВА² див. пі́хви.
Словник української мови (СУМ-20)