піхва

ПІ́ХВА¹, и, ж.

1. Кінцева частина статевих провідних шляхів у жінок і самок ссавців.

2. Нижня розширена частина черешка або пластинки листка деяких рослин, що оточує стебло.

Більшість личинок закінчує живлення до викидання волоті з піхви листка (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 256).

ПІ́ХВА² див. пі́хви.

Значення в інших словниках

1. піхва — пі́хва іменник жіночого роду частина тіла; футляр  Орфографічний словник української мови
2. піхва — Пі́хва. Чохол. Несесери з накритєм до стола, пуделка на капелюхи мужескі і дамскі, піхви на парасолі, ремінці до клунків, плєди і плахти на плєди і шуби (Б., 1899, рекл.) // пол. pochwa -футляр.  Українська літературна мова на Буковині
3. піхва — I -и, ж., анат. 1》 Трубка, що сполуча. матку із зовнішніми статевими органами у жінок і самок ссавців. 2》 Нижня розширена частина черешка або пластинки листка деяких рослин, що оточує стебло. 3》 анат. Частина м'яза, до якої входить сухожилля, що зв'язує м'яз із кісткою. II див. піхви.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. піхва — ПІ́ХВА¹, и, ж. 1. анат. Кінцева частина статевих провідних шляхів у жінок і самок ссавців. Піхва – це своєрідний еластичний канал, легко розтяжна м'язова трубка, що з'єднує область вульви і матку. Розмір піхви є дещо різний у різних жінок (з наук.-попул.  Словник української мови у 20 томах
5. піхва — Кінцева частина жіночих родових шляхів у ссавців, продовження матки.  Універсальний словник-енциклопедія