пішоходець

ПІШОХО́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко.

Те саме, що пішохі́д¹.

То став же пішоходець із тернів виходити, То став червону китайку находити (з думи);

Пішоходці стали майоріти частіше (М. Годованець).

Значення в інших словниках

1. пішоходець — пішохо́дець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. пішоходець — див. ПІШИЙ  Словник синонімів Караванського
3. пішоходець — див. подорожній  Словник синонімів Вусика
4. пішоходець — -дця, ч., рідко. Те саме, що пішохід I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пішоходець — Пішач, ходун, ходунець, піхтур, піхтуряк  Словник чужослів Павло Штепа
6. пішоходець — ПІШОХІ́Д (той, хто йде пішки), ПІ́ШИЙ, ПІШОХО́ДЕЦЬ рідше, ПІШАНИ́ЦЯ діал., ПІ́ШИЙ- ПІШАНИ́ЦЯ (ПІ́ША- ПІШАНИ́ЦЯ) фольк.; ПЕРЕХО́ЖИЙ (той, хто йде пішки в якомусь напрямку повз когось, щось, через щось).  Словник синонімів української мови
7. пішоходець — Пішохо́дець, -хо́дця; -хо́дці, -дців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. пішоходець — ПІШОХО́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що пішохі́д 1. То став же пішоходець із тернів виходити, То став червону китайку находити (Думи.., 1941, 90); Пішоходці стали майоріти частіше (Гог., Вибр., перекл. Хуторяна і Шмиговського, 1948, 217).  Словник української мови в 11 томах
9. пішоходець — Пішохо́дець, -дця м. Пѣшій. Став пішоходець із тернів виходити. АД. І. 125.  Словник української мови Грінченка