пішо
ПІ́ШО, присл., діал., заст.
Пішки.
Грошей не мала [Марта] на залізницю, тому йшла пішо (О. Кобилянська);
Князь Святослав міг ще з воями [воїнами] своїми переправитись на лодіях [човнах] через Дунай, вийти на лівий берег – і, потопивши лодії, пішо йти до Києва (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)