пішо
ПІ́ШО, присл., діал., заст. Те саме, що пі́шки.
Грошей не мала [Марта] на залізницю, тому йшла пішо (Коб., III, 1956, 531);
Князь Святослав міг ще з воями [воїнами] своїми переправитись на лодіях [човнах] через Дунай, вийти на лівий берег — і, потопивши лодії, пішо йти до Києва (Скл., Святослав, 1959, 562).
Словник української мови (СУМ-11)