піщаник
ПІЩА́НИК¹, у, ч.
Осадочна гірська порода, що складається з піску, зцементованого глиною, вапном і т. ін.
Великі кам'яні кругляки, щербате каміння і річний піщаник – усе те валило в збиту громаду монголів (І. Франко);
На будовах дедалі ширше впроваджується збірний залізобетон, стінові блоки з черепашника і піщаника (з газ.).
ПІЩА́НИК², а, ч.
1. Жовтий ховрах, який живе в ковильних степах, напівпустинях і пустинях.
2. Невеликий птах ряду куликів, що живе на берегах морів.
Словник української мови (СУМ-20)