піщаний
ПІЩА́НИЙ, а, е.
1. Який складається з піску.
Правий бік Дніпра, скутий скелями і вкритий одвічним лісом, неначе біг до нас назустріч, а лівий, .. як рута, зеленів, одмічаючись од блакитної річки піщаною полосою (О. Стороженко);
“Там, певно, добре купатися: вода чиста, дно піщане. Піду!” Христя спускається з гори (Панас Мирний);
Піщані грудочки сухо тріщать під моїми чобітьми (П. Колесник).
2. Який містить у собі багато піску.
На піщаних ґрунтах Полісся в міжряддя кукурудзи можна підсівати кормовий люпин (з наук. літ.);
Пара конячин ледве тягли наш віз, що аж сичав по піщаній дорозі (Олесь Досвітній).
3. Який росте, живе на піску, в пісках.
Схили засівали сумішшю стоколоса безостого та еспарцету піщаного (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)