піщаний
ПІЩА́НИЙ, а, е.
1. Який складається з піску.
Правий бік Дніпра, скутий скелями і вкритий одвічним лісом, неначе біг до нас назустріч, а лівий,.. як рута, зеленів, одмічаючись од блакитної річки піщаною полосою (Стор., І, 1957, 245);
«Там, певно, добре купатися: вода чиста, дно піщане. Піду!» Христя спускається з гори (Мирний, III, 1954, 242);
Піщані грудочки сухо тріщать під моїми чобітьми (Кол., На фронті.., 1959, 10).
2. Який містить у собі багато піску.
На піщаних грунтах Полісся в міжряддя кукурудзи можна підсівати кормовий люпин (Колг. Укр., 4, 1958, 30);
Пара конячин ледве тягли наш віз, що аж сичав по піщаній дорозі (Досв., Вибр., 1959, 39).
3. Який росте, живе на піску, в пісках.
Схили засівали сумішшю стоколоса безостого та еспарцету піщаного (Колг. Укр., 4, 1957, 15).
Словник української мови (СУМ-11)