пішохідний
ПІШОХІ́ДНИЙ, а, е.
1. Признач. для ходіння пішки.
Андрій глянув угору по течії за пішохідний міст (Собко, Срібний корабель, 1961, 80).
2. Який здійснюється пішки, не користується транспортними засобами.
В умовах гористого рельєфу.. ескалатори матимуть величезне значення для полегшення пішохідного руху (Рад. Укр., 2.VIII 1946, 1);
Полк був піхотний, але вже не пішохідний (Смолич, V, 1959, 654).
Словник української мови (СУМ-11)