піщинка
ПІЩИ́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до піщи́на.
– Один перелічує шибки у вікні, а друга лічить піщинки на долівці (Г. Квітка-Основ'яненко);
* У порівн. В безмежному просторі здійснюють свій закономірний рух міріади небесних тіл. І серед них, наче піщинка в океані, – Земля (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Мало помітна людина.
Хто чесний і прямий, Хай буде він піщинкою на світі, Він знайде тут і шану, й супокій, До нього зорі склоняться в привіті (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)