п'ятірка
П'ЯТІ́РКА, и, ж.
1. Назва цифри і числа 5;
// розм. Назва різновидів міського транспорту – (трамвая, тролейбуса, автобуса), що позначених цією цифрою.
Поїдемо на п'ятірці.
2. Найвища шкільна оцінка (за п'ятибальною системою ряду країн), що означає “відмінно”.
Замість подарунка, я ніс матері “п'ятірку”, яку не так легко було добути в Никанора Івановича Клевцова, прозваного в гімназії за довготелесість “Макароном” (Б. Антоненко-Давидович);
За перший місяць уже й висунувся [Павлуша] в число перших по балах: п'ятірки, четвірки (А. Головко);
У нього й зошити такі: ні плямочки нема! І всі в п'ятірках сторінки, – я бачила сама (Н. Забіла);
Від першого класу був [Гена] зразковий, самі п'ятірки приносив додому, а тут збунтувавсь, вийшов з-під контролю, почав з дому тікати (О. Гончар);
Ніжнозвучну сповідь Каті перервали слова вчительки: – Катю! За твою імпровізацію на уроці літератури тобі слід поставити п'ятірку (О. Бердник).
3. розм. Грошовий знак або сума в п'ять гривень, карбованців (рідше інших грошових одиниць).
Середнім, туго налитим жиром пальцем, ніби граючись, ловко викидав [Січкар] з заяложеної калитки золоті п'ятірки чи срібні карбованці (М. Стельмах);
– Хочу просити вас, батюшко, щоб підождали трохи з грішми за похорон .. – Ти мені вже винен п'ятірку та три пуди борошна (О. Донченко).
4. розм. Група з п'яти чоловік, тварин, предметів і т. ін.
Тарас дав знак п'яній п'ятірці запорожців (О. Довженко);
П'ятірока сивих плотарів Сиділа в тінях яворів (А. Малишко);
З п'ятірки новостворених банків виокремлюються два – “Лідер” і “Арма” (з газ.).
5. Гральна карта, що має п'ять очок.
Піти з п'ятірки.
Словник української мови (СУМ-20)