п'єдестал
П'ЄДЕСТА́Л, у, ч.
Художньо оформлене підвищення, на якому встановлюється статуя, скульптура, колона і т. ін.; постамент.
На п'єдесталі з чорного мармуру сиділа на склублених хмарах мармурова фігура мужа з довгою, кучерявою бородою (І. Франко);
На одному з міських майданів вільні руки пражан воздвигнуть високий п'єдестал і знесуть на нього цей .. обстріляний танк, вилитий з уральської переможної криці (О. Гончар);
* Образно. Дві сили на землі; одна зорить в минуле, Їй рабство – п'єдестал, брехня – підпора їй .. А друга – чесний труд у дружбі світлочолій (М. Рильський);
* У порівн. На крайній найвищій горі, неначе на п'єдесталі, стирчить ще одна тераса (І. Нечуй-Левицький);
// перен. Про те, що підносить кого-небудь до високого громадського становища, ставить над кимсь.
Не ідеалізуйте мене, я навсправжки кажу, що я сього боюся, я вже раз падала з п'єдесталу, зробленого помимо волі моєї.., удругу [удруге] сього не хотіла б (Леся Українка).
(1) Поче́сний п'єдеста́л – підвищення для нагородження спортсменів.
[Голос диктора:] Рекордсменку світу, Галину Шалімову просять до почесного п'єдесталу (В. Собко).
◇ Па́дати / впа́сти з п'єдеста́лу див. па́дати;
Ста́вити на оди́н п'єдеста́л див. ста́вити.
Словник української мови (СУМ-20)