рабовласницький
РАБОВЛА́СНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до рабовла́сник.
Політична влада в Ольвії належала пануючій [панівній] рабовласницькій меншості – землевласникам, власникам великих ремісничих майстерень, великим купцям і лихварям, які тримали в залежності малоімуще [незаможне] вільне населення, а також рабів, що були власністю рабовласників (з наук. літ.);
Тільки тепер по-справжньому стало видно, чим була Каховка .. для ненаситних владарів рабовласницького Півдня (О. Гончар).
2. Заснований на рабстві, рабоволодінні.
Поділ суспільства на класи привів до утворення в IX ст. до н. е. рабовласницької держави Урарту (з навч. літ.);
Християнство виникло в І столітті в римському рабовласницькому суспільстві (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)