рабство
РА́БСТВО, а, с.
1. Становище раба (у 1 знач.).
Уклін народові, що скинув рабства пута, Що звівся в шелесті квітучих верховіть! У нього вірний шлях, душа його розкута (М. Рильський);
Ні, ніколи я не буду рабом. Краще смерть, аніж рабство (Ю. Збанацький);
– Чи й справді це я?.. Яке щастя, що не гнию в ямі, не нидію в рабстві. Що я жива й отака-от! Ой! – дивувалась Уляна, торкаючи легенько свої брови, обличчя, груди (О. Довженко).
2. Суспільний лад, при якому виробники – раби були у повному, неподільному розпорядженні рабовласників; рабовласницький лад.
Плантаційне рабство, яке гальмувало розвиток всієї країни [Північної Америки], було скасоване (з навч. літ.).
3. перен. Цілковите, абсолютне підкорення чужій волі, чужому впливові.
– Ти йдеш чи ні? Марко заблимав повіками і деякий час здивовано дивився на Тимка. Побачивши холодну каламуть у очах товариша, зрозумів, що трапилося щось надзвичайне, і якимось несмілим, мученицьким тоном, в якому почувалася вся гіркота відданого рабства, сказав: – Іду вже, чого кричиш? (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)