ради
РА́ДИ, прийм., з род. в.
Те саме, що зара́ди.
– Як маєш ти кого карати, Карай мене, – карай! я мати, Я все стерплю ради дітей! (І. Котляревський);
– Воскресну я! – той пан вам скаже, – Воскресну нині! Ради їх, Людей закованих моїх, убогих, нищих... (Т. Шевченко);
Не раз, ради заздрості, вона крала, чого у неї не було, а на других бачила (Панас Мирний);
Ідучи на КП, Шура пообіцяла, що за якусь годину все там влаштує.., а потім прийде до мінометників полуднувати. Ради такого випадку Хома навіз на вогневу бюргерських качок, запевняючи, що всі вони дикі (О. Гончар).
○ (1) Чого́ ра́ди, у знач. присл. – навіщо.
– Чого це ради я віддаватиму вам мед? (О. Іваненко).
◇ Ра́ди Бо́га <�Бо́га ра́ди> див. Бог;
Стра́ху́ ра́ди іуде́йська (юде́йська) див. страх¹.
Словник української мови (СУМ-20)