радикал
РАДИКА́Л¹, а, ч.
1. Представник політичних партій, які вимагають проведення рішучих, докорінних перетворень.
Погано, що на таку малу країну, як Галичина, зібралось аж чотири партії (тверді, народовці, угодовці і радикали) (з газ.);
Радикали підтримували свого оратора, а народовці всіляко намагалися збити його з пантелику (М. Олійник).
2. Прихильник крайніх заходів, рішучих дій.
– Колись він був навіть радикалом. Але теперечки він прохолов, і той радикалізм випарував з його, хіба зістався тільки на кінчику його красномовного язика (І. Нечуй-Левицький).
РАДИКА́Л², а, ч.
1. Математичний знак (√) на позначення дії добування кореня, а також результату цієї дії.
Величина радикала не зміниться, якщо показник кореня і показник підкореневого виразу помножити (або поділити) на однакове число (з навч. літ.).
2. Стійка група атомів у молекулі, яка при хімічних перетвореннях переходить без зміни з однієї сполуки в іншу.
Знання валентностей окремих елементів і радикалів дозволяє в простих випадках швидко складати формули дуже багатьох хімічних сполук (з навч. літ.).
△ (1) Ві́льні радика́ли – електронейтральні, здебільшого нестійкі активні частинки, шо утворюються при розпаді молекул речовини і мають одиничні електрони.
При опромінюванні організмів утворюються вільні радикали – хімічно активні продукти розпаду води (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)