радо
РА́ДО.
Присл. до ра́дий.
Радо і привітно зустріли школярі свого вчителя (С. Васильченко);
Данилко радо, з підскоком, біг до сусідів (П. Панч);
Студент встав і промовив: – Що ж! Я радо прислужуся вам, чим треба (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)