радо

РА́ДО. Присл. до ра́дий.

Радо і привітно зустріли школярі свого вчителя (Вас. І, 1959, 151);

Данилко радо, з підскоком, біг до сусідів (Панч, Синів.., 1959, 35);

Студент встав і промовив: — Що ж! Я радо прислужуся вам, чим треба (Хотк., І, 1966, 37).

Значення в інших словниках

1. радо — ра́до прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. радо — пр., охоче, з охотою, ЗАЛЮБКИ; (зустрічати) привітно.  Словник синонімів Караванського
3. радо — див. охоче  Словник синонімів Вусика
4. радо — Присл. до радий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. радо — РА́ДО. Присл. до ра́дий. Радо і привітно зустріли школярі свого вчителя (С. Васильченко); Данилко радо, з підскоком, біг до сусідів (П. Панч); Студент встав і промовив: – Що ж! Я радо прислужуся вам, чим треба (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах
6. радо — ОХО́ЧЕ (з великим бажанням, готовністю, радістю), РА́ДО, ЗАЛЮБКИ́, ЗАОХО́ТКИ розм. Охоче посилаю вам уповноваження на право перекладати мої оповідання (М. Коцюбинський); Хлопці радо йшли озброєні до лав (В.  Словник синонімів української мови
7. радо — Ра́до, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. радо — Радо нар. Съ радостью, охотно. Та гарно, мая дитино, — одказує Мотря радо. Мир. ХРВ. 344.  Словник української мови Грінченка