радіотехніка

РАДІОТЕ́ХНІКА, и, ж.

1. Наука про електромагнітні коливання високої частоти й радіохвилі.

Велике теоретичне і практичне значення мають роботи українських учених у галузі радіотехніки і електроніки. Вони, зокрема, є основою для розвитку радіолокації та радіотелекерування (з наук. літ.).

2. Галузь техніки, що розробляє й застосовує радіоапаратуру в системах радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, радіонавігації і т. ін.

Практичне використання електричної енергії привело до створення ряду спеціальних галузей техніки: електротехніки, електрохімії, радіотехніки, телебачення, телемеханіки і автоматики (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. радіотехніка — радіоте́хніка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. радіотехніка — -и, ж. 1》 Наука про електромагнітні коливання високої частоти і радіохвилі. 2》 Галузь техніки, що розробляє і застосовує радіоапаратуру в системах радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, радіонавігації і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. радіотехніка — радіоте́хніка (від радіо... і техніка) наука про генерування, поширення в просторі, приймання й передавання електромагнітних коливань (радіохвиль); галузь техніки, що розробляє, виробляє й застосовує радіоапаратуру в системах радіозв’язку, телебачення, радіолокації, радіотелемеханіки тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. радіотехніка — Радіоте́хніка, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. радіотехніка — РАДІОТЕ́ХНІКА, и, ж. 1. Наука про електромагнітні коливання високої частоти і радіохвилі. Велике теоретичне і практичне значення мають роботи українських вчених у галузі радіотехніки і електроніки.  Словник української мови в 11 томах