радіотехніка
РАДІОТЕ́ХНІКА, и, ж.
1. Наука про електромагнітні коливання високої частоти і радіохвилі.
Велике теоретичне і практичне значення мають роботи українських вчених у галузі радіотехніки і електроніки. Вони, зокрема, є основою для розвитку радіолокації та радіотелеуправління (Вісник АН, 11, 1957, 18).
2. Галузь техніки, що розробляє і застосовує радіоапаратуру в системах радіозв’язку, радіомовлення, телебачення, радіонавігації і т. ін.
Практичне використання електричної енергії привело до створення ряду спеціальних галузей техніки: електротехніки, електрохімії, радіотехніки, телебачення, телемеханіки і автоматики (Курс фізики, III, 1956, 3).
Словник української мови (СУМ-11)