1. Словник української мови в 11 томах

радіотехніка

РАДІОТЕ́ХНІКА, и, ж.

1. Наука про електромагнітні коливання високої частоти і радіохвилі.

Велике теоретичне і практичне значення мають роботи українських вчених у галузі радіотехніки і електроніки. Вони, зокрема, є основою для розвитку радіолокації та радіотелеуправління (Вісник АН, 11, 1957, 18).

2. Галузь техніки, що розробляє і застосовує радіоапаратуру в системах радіозв’язку, радіомовлення, телебачення, радіонавігації і т. ін.

Практичне використання електричної енергії привело до створення ряду спеціальних галузей техніки: електротехніки, електрохімії, радіотехніки, телебачення, телемеханіки і автоматики (Курс фізики, III, 1956, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. радіотехніка — радіоте́хніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. радіотехніка — -и, ж. 1》 Наука про електромагнітні коливання високої частоти і радіохвилі. 2》 Галузь техніки, що розробляє і застосовує радіоапаратуру в системах радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, радіонавігації і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. радіотехніка — РАДІОТЕ́ХНІКА, и, ж. 1. Наука про електромагнітні коливання високої частоти й радіохвилі. Велике теоретичне і практичне значення мають роботи українських учених у галузі радіотехніки і електроніки. Словник української мови у 20 томах
  4. радіотехніка — радіоте́хніка (від радіо... і техніка) наука про генерування, поширення в просторі, приймання й передавання електромагнітних коливань (радіохвиль); галузь техніки, що розробляє, виробляє й застосовує радіоапаратуру в системах радіозв’язку, телебачення, радіолокації, радіотелемеханіки тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. радіотехніка — Радіоте́хніка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)