радіотехніка
радіоте́хніка
(від радіо... і техніка)
наука про генерування, поширення в просторі, приймання й передавання електромагнітних коливань (радіохвиль); галузь техніки, що розробляє, виробляє й застосовує радіоапаратуру в системах радіозв’язку, телебачення, радіолокації, радіотелемеханіки тощо.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- радіотехніка — радіоте́хніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- радіотехніка — -и, ж. 1》 Наука про електромагнітні коливання високої частоти і радіохвилі. 2》 Галузь техніки, що розробляє і застосовує радіоапаратуру в системах радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, радіонавігації і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- радіотехніка — РАДІОТЕ́ХНІКА, и, ж. 1. Наука про електромагнітні коливання високої частоти й радіохвилі. Велике теоретичне і практичне значення мають роботи українських учених у галузі радіотехніки і електроніки. Словник української мови у 20 томах
- радіотехніка — Радіоте́хніка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- радіотехніка — РАДІОТЕ́ХНІКА, и, ж. 1. Наука про електромагнітні коливання високої частоти і радіохвилі. Велике теоретичне і практичне значення мають роботи українських вчених у галузі радіотехніки і електроніки. Словник української мови в 11 томах