раж
РАЖ, у, ч., розм.
Сильне збудження; несамовитість, шаленство.
Всі думки про прогрес, про майбутні покоління не були для нього схоластикою, чистою теорією, якою можна бавитися за склянкою чаю чи чаркою коньяку, втішатися, лякати гарних жінок (вони знають, що їм треба лякатися) чи кидати в дискусійний раж молодих аспірантів (Ю. Мушкетик).
(1) Адміністрати́вний раж – гіпертрофована ініціатива адміністрування.
Секретар обкому несподівано спитав: – Звідки у тебе з'явився такий адміністративний раж? (В. Логвиненко).
◇ Вхо́дити / ввійти́ в раж див. вхо́дити.
Словник української мови (СУМ-20)