разком
РАЗКО́М, присл., рідко.
1. За одним заходом, без передишки.
Примчали [троянці] з казанок сивухи, Ентелл її разком дмухнув (І. Котляревський).
2. Те саме, що ра́зом 1.
– Отут, ми, сину, розійдемося: ти підеш в один кінець [гаю], а я піду в другий. А як примеркне, ми знову зійдемося на цьому місці та й підемо додому разком (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)