рам'я
РА́М'Я¹, я, с., розм.
Старий, поношений або подертий одяг; лахміття.
Не світило тепер дрантя та рам'я на старих плечах: воно пішло на ганчірки, а Мотря в усьому новому ходила (Панас Мирний);
// Клапті, обривки матерії, одягу.
Гошка постраждав найбільше, хоч бився, як леопард. Він стояв увесь подряпаний і хлюскав носом, галіфе порвані, від сорочки одне рам'я (Григорій Тютюнник).
РА́М'Я², я, с., діал.
Плече.
Вона мовчки зносила ті любощі, й лише голова її опадала чимраз, то глибше на його рам'я... (О. Кобилянська);
Іван глянув на нього через рам'я і спинив на хвилину свій погляд на його лиці (А. Крушельницький).
Словник української мови (СУМ-20)