ранжир
РАНЖИ́Р, у, ч.
1. Шикування людей за зростом в одну шеренгу.
– Хоча, згідно з ранжиром, тобі завжди випадає стояти позаду, серед найдрібніших зростом але на цей раз я ранжир ламаю (О. Гончар).
2. Певний порядок у чому-небудь.
◇ (1) За ранжи́ром; заст. по ранжи́ру:
а) за ступенем значущості, важливості і т. ін.
Гості за суворим ранжиром посідали до пишного іменинного столу (О. Полторацький);
б) за встановленою формою.
Одежа у всіх запорожців була по ранжиру однакова і одного кольору (О. Стороженко);
(2) Під оди́н ранжи́р, перев. зі сл. рівня́ти. – нехтуючи індивідуальними рисами; однаково.
Люди – різні, їх не можна рівняти під один ранжир (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)