ранець
РА́НЕЦЬ, нця, ч.
Похідна військова або школярська сумка зі шкіри чи іншого матеріалу, яку носять на спині за допомогою заплічних ремінців та лямок.
За плечима в його теліпався ранець та торбина з сухарями (І. Нечуй-Левицький);
Гуляють школярі погожим днем, У кожного в них ранець за плечем (І. Нехода).
Словник української мови (СУМ-20)