ранець
РА́НЕЦЬ, нця, ч. Похідна військова або школярська сумка зі шкіри чи іншого матеріалу, яку носять на спині за допомогою заплічних ремінців та лямок.
За плечима в його теліпався ранець та торбина з сухарями (Н.-Лев., І, 1956, 71);
Гуляють школярі погожим днем, У кожного в них ранець за плечем (Нех., Ми живемо.., 1960, 124).
Словник української мови (СУМ-11)