рано-вранці
РА́НО-ВРА́НЦІ, присл.
Дуже рано, на світанку.
Рано-вранці біля сільської ради юртувалося десятків два підвід (Григорій Тютюнник);
Рано-вранці прокинулась Олеся в незнайомій кімнатці (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)РА́НО-ВРА́НЦІ, присл.
Дуже рано, на світанку.
Рано-вранці біля сільської ради юртувалося десятків два підвід (Григорій Тютюнник);
Рано-вранці прокинулась Олеся в незнайомій кімнатці (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)