1. Словник української мови у 20 томах

рано-вранці

РА́НО-ВРА́НЦІ, присл.

Дуже рано, на світанку.

Рано-вранці біля сільської ради юртувалося десятків два підвід (Григорій Тютюнник);

Рано-вранці прокинулась Олеся в незнайомій кімнатці (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рано-вранці — ра́но-вра́нці прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. рано-вранці — див. рано Словник синонімів Вусика
  3. рано-вранці — присл. Дуже рано, на світанку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рано-вранці — ВДО́СВІТА (УДО́СВІТА) (дуже рано, перед світанком), НА СВІТА́НКУ, РА́НО-ВРА́НЦІ, ВРА́НЦІ-РА́НО (УРА́НЦІ-РА́НО), РА́НО, РАНЕ́СЕНЬКО, РАНІ́СІНЬКО, НА СВІТА́ННІ, СВІТА́НКОМ, РА́НО-РАНЕ́НЬКО, РА́НО-ПОРАНЕ́НЬКУ (РА́НО-ПОРАНЕ́НЬКО) підсил. Словник синонімів української мови
  5. рано-вранці — Ра́но-вра́нці, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. рано-вранці — РА́НО-ВРА́НЦІ, присл. Дуже рано, на світанку. Рано-вранці біля сільської Ради юртувалося десятків два підвід (Тют., Вир, 1964, 170); Рано-вранці прокинулась Олеся в незнайомій кімнатці (Донч., VI, 1957, 29). Словник української мови в 11 томах