рано

РА́НО¹, присл.

1. У ранішній час.

І квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу (Т. Шевченко);

– Я люблю вставати рано й сідать до роботи (М. Коцюбинський);

– Куди це так рано? – кволим і розніженим зі сну голосом запитала Юля (Григорій Тютюнник);

// у знач. пред.

Рано ще. Сонце тільки що схопилося, та таке пекуче, сердите, мов хто не дав йому виспатись (Панас Мирний).

2. На початку якого-небудь періоду, відрізку часу і т. ін.

Чули ви, як напровесні рано Жайворонкова пісня бриніла? (Леся Українка).

3. Раніше, ніж належить, ніж звичайно буває, ніж можна чекати; передчасно.

В Настусі рано заворушилась фантазія (І. Нечуй-Левицький);

Осінніми вечорами вона рано світила світло, чепурилась, немов у свято, і, сидячи в своїй охайній хатинці, часто поглядала на двері (М. Коцюбинський);

Ще й жайворонки не затремтіли над засніженими полями, а кінські голови і прикажчицькі морди вже сновигали попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок: – Гей, люди! Економія вже пише контракти! – Чого ж так рано? – дивувалися дядьки (М. Стельмах);

Оті ранні залисинки, що з'явились на лобі, найбільше тривожать матір. Кажуть, що льотчики та підводники рано лисіють, не від легкого то, певне, життя (О. Гончар);

Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був – із щирого срібла! Ой, рано, рано, дуже рано, Оксано, ти від нас пішла... (П. Тичина).

4. у знач. пред. Не час, не пора.

Середній брат, що, здавалося, спав, разом підніс голову й промовив: – Чи не пора? – Усі оглянулися, і два голоси йому одказали: – Ще не пора! Ще рано! (Марко Вовчок);

– Не хочу я австрійського наголовника, хоч і з гарного він сукна. – А в чому ж підеш до школи? В шапці рано, кашкет зносився, а бриль продірявився (М. Стельмах).

◇ (1) Ра́но чи пі́зно – неодмінно, у будь-якому випадку (про те, що має обов'язково відбутися, здійснитися і т. ін.).

Все жде його, все вірить, що рано чи пізно повернеться він і визволить її з Гаркушиного полону (О. Гончар);

Серце Прохорове наливалося безсильною злістю на тих людей, які рано чи пізно, а, мабуть, спробують посягнути на його добро (А. Шиян);

Тарас Шевченко передчував, знав і розумів, що, рано чи пізно, йому не минути сутички з царатом (з газ.);

Рані́ше чи пізні́ше.

Варвара розуміла, що .. її зустріч з Лажечниковим була неминучою; раніше чи пізніше вона мала його зустріти (Л. Первомайський).

РА́НО², а, с., розм., рідко.

Те саме, що ра́нок 1.

Сьогодні від самого рана він був страшенно неспокійний (І. Франко);

З раннього рана Туркочуть комбайни, Друзі колгоспних полів (Г. Бойко).