рано

РА́НО¹, присл.

1. У ранішній час.

I квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу (Шевч., II, 1963, 387);

— Я люблю вставати рано й сідать до роботи (Коцюб., II, 1955, 252);

— Куди це так рано? — кволим і розніженим зі сну голосом запитала Юля (Тют., Вир, 1964, 225);

// у знач. присудк. сл.

Рано ще. Сонце тільки що схопилося, та таке пекуче, сердите, мов хто не дав йому виспатись (Мирний, І, 1949, 190).

2. На початку якого-небудь періоду, відрізку часу і т. ін.

Чули ви, як напровесні рано Жайворонкова пісня бриніла? (Л. Укр., І, 1951, 26).

3. Раніше, ніж належить, ніж звичайно буває, ніж можна чекати; передчасно.

В Настусі рано заворушилась фантазія (Н.-Лев., IV, 1956, 228);

Осінніми вечорами вона рано світила світло, чепурилась, немов у свято, і, сидячи в своїй охайній хатинці, часто поглядала на двері (Коцюб., II, 1955, 30);

Ще й жайворонки не затремтіли над засніженими полями, а кінські голови і прикажчицькі морди вже сновигали попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок: — Гей, люди! Економія вже пише контракти! — Чого ж так рано? — дивувалися дядьки (Стельмах, І, 1962, 186);

Оті ранні залисинки, що з’явились на лобі, найбільше тривожать матір. Кажуть, що льотчики та підводники рано лисіють, не від легкого то, певне, життя (Гончар, Тронка, 1963, 12);

Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був — із щирого срібла! Ой, рано, рано, дуже рано, Оксано, ти від нас пішла… (Тич., II, 1957, 42).

4. у знач. присудк. сл. Не час, не пора.

Середній брат, що, здавалося, спав, разом підніс голову й промовив: — Чи не пора? — Усі оглянулися, і два голоси йому одказали: — Ще не пора! Ще рано! (Вовчок, І, 1955, 321);

— Не хочу я австрійського наголовника, хоч і з гарного він сукна. — А в чому ж підеш до школи? В шапці рано, кашкет зносився, а бриль продірявився (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 86).

Ра́но чи пі́зно — коли-небудь, у майбутньому (про те, що неодмінно має відбутися, статися).

Вася Багіров з досвіду знав, що коли почався такий наступ, то батальйон, рано чи пізно, піде вперед (Гончар, III, 1959, 220).

РА́НО², а, с., розм., рідко. Те саме, що ра́нок 1.

Сьогодні від самого рана він був страшенно неспокійний (Фр., VII, 1951, 404);

З раннього рана Туркочуть комбайни, Друзі колгоспних полів (Бойко, Про 17 літ, 1958, 59).

З ра́на до но́чі (ве́чора, смерку́, смерка́ння) — те саме. що З (од, від) ра́нку до но́чі (ве́чора, смерку́, смерка́ння) ( див. ра́нок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рано — ра́но 1 прислівник незмінювана словникова одиниця ра́но 2 іменник середнього роду ранок рідко Орфографічний словник української мови
  2. рано — (коли ще не розвиднялося, перед світанком) ще й на зорю не займається (не займалося, не зайнялося, не здійметься); ще й на світ не зоріло (не зазоріло, не займалося, не благословило, не заводилося, не зводилося); ще [й] треті півні не співали, нар.-поет. Словник фразеологічних синонімів
  3. рано — пр., ранньою порою, РАНКОМ; (сивіти) ПЕРЕДЧАСНО; ПР. СЛ. не пора, не час. Словник синонімів Караванського
  4. рано — Вдосвіт, вдосвіта, вранці, вранці-рано, досвітком, зарана, зараненька, зараненько, зарано, зарані, зарання, засвіт, засвітло, засвіт-рано, зрана, зранку, зрання, зраночку, ізранку, надрання, нарозвидні, передрання, пораненьку, порано, порану, раненько... Словник синонімів Вусика
  5. рано — I присл. 1》 У ранішній час. || у знач. присудк. сл. 2》 На початку якого-небудь періоду, відрізку часу і т. ін. 3》 Раніше, ніж належить, ніж звичайно буває, ніж можна чекати; передчасно. 4》 у знач. присудк. сл. Не час, не пора. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. рано — Уранці, вранці, ранком, порану Словник чужослів Павло Штепа
  7. рано — РА́НО¹, присл. 1. У ранішній час. І квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу (Т. Шевченко); – Я люблю вставати рано й сідать до роботи (М. Коцюбинський); – Куди це так рано?... Словник української мови у 20 томах
  8. рано — Мусиш рано встати, аби мене піймати. Мусиш бути хитрійшим, щоб одурити мене. Ні рано, ні пізно, саме в добрий час. В саму пору. Раненько встала, а на порозі задрімала. Про ліниву жінку, чи слугу. Хто рано встає, тому Бог дає. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. рано — ра́но чи пі́зно. Неодмінно, у будь-якому випадку (про те, що має обов’язково відбутися, здійснитися і т. ін.). Все жде його, все вірить, що рано чи пізно повернеться він і визволить її з Гаркушиного полону (О. Фразеологічний словник української мови
  10. рано — ВДО́СВІТА (УДО́СВІТА) (дуже рано, перед світанком), НА СВІТА́НКУ, РА́НО-ВРА́НЦІ, ВРА́НЦІ-РА́НО (УРА́НЦІ-РА́НО), РА́НО, РАНЕ́СЕНЬКО, РАНІ́СІНЬКО, НА СВІТА́ННІ, СВІТА́НКОМ, РА́НО-РАНЕ́НЬКО, РА́НО-ПОРАНЕ́НЬКУ (РА́НО-ПОРАНЕ́НЬКО) підсил. Словник синонімів української мови
  11. рано — Ра́но, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)