1. Приповідки або українсько-народня філософія

рано

Мусиш рано встати, аби мене піймати.

Мусиш бути хитрійшим, щоб одурити мене.

Ні рано, ні пізно, саме в добрий час.

В саму пору.

Раненько встала, а на порозі задрімала.

Про ліниву жінку, чи слугу.

Хто рано встає, тому Бог дає.

Той більше працює і скорше доробиться.

Хто ранше встав, той штани убрав.

Іронія з гордих панів, що бідують.

Як було зранку, так буде і до останку.

Нема щастя змолоду, то і на старість не буде.

Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють.

Працьовиті люди, які рано встають, доробляються, а ті, хто довго сплять, жаліються на своє бідне життя.

Ранній пар родить пшеничку, а пізній метличку.

Хто своєчасно оре весною, той має добрий врожай.

Ранок вечора мудрійший.

Говорять люди, коли не хочуть поспішати з вирішенням складних питань.

Що ранком не зробиш, то вечером не здогониш.

Згаяного не надолужиш.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рано — ра́но 1 прислівник незмінювана словникова одиниця ра́но 2 іменник середнього роду ранок рідко Орфографічний словник української мови
  2. рано — (коли ще не розвиднялося, перед світанком) ще й на зорю не займається (не займалося, не зайнялося, не здійметься); ще й на світ не зоріло (не зазоріло, не займалося, не благословило, не заводилося, не зводилося); ще [й] треті півні не співали, нар.-поет. Словник фразеологічних синонімів
  3. рано — пр., ранньою порою, РАНКОМ; (сивіти) ПЕРЕДЧАСНО; ПР. СЛ. не пора, не час. Словник синонімів Караванського
  4. рано — Вдосвіт, вдосвіта, вранці, вранці-рано, досвітком, зарана, зараненька, зараненько, зарано, зарані, зарання, засвіт, засвітло, засвіт-рано, зрана, зранку, зрання, зраночку, ізранку, надрання, нарозвидні, передрання, пораненьку, порано, порану, раненько... Словник синонімів Вусика
  5. рано — I присл. 1》 У ранішній час. || у знач. присудк. сл. 2》 На початку якого-небудь періоду, відрізку часу і т. ін. 3》 Раніше, ніж належить, ніж звичайно буває, ніж можна чекати; передчасно. 4》 у знач. присудк. сл. Не час, не пора. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. рано — Уранці, вранці, ранком, порану Словник чужослів Павло Штепа
  7. рано — РА́НО¹, присл. 1. У ранішній час. І квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу (Т. Шевченко); – Я люблю вставати рано й сідать до роботи (М. Коцюбинський); – Куди це так рано?... Словник української мови у 20 томах
  8. рано — ра́но чи пі́зно. Неодмінно, у будь-якому випадку (про те, що має обов’язково відбутися, здійснитися і т. ін.). Все жде його, все вірить, що рано чи пізно повернеться він і визволить її з Гаркушиного полону (О. Фразеологічний словник української мови
  9. рано — ВДО́СВІТА (УДО́СВІТА) (дуже рано, перед світанком), НА СВІТА́НКУ, РА́НО-ВРА́НЦІ, ВРА́НЦІ-РА́НО (УРА́НЦІ-РА́НО), РА́НО, РАНЕ́СЕНЬКО, РАНІ́СІНЬКО, НА СВІТА́ННІ, СВІТА́НКОМ, РА́НО-РАНЕ́НЬКО, РА́НО-ПОРАНЕ́НЬКУ (РА́НО-ПОРАНЕ́НЬКО) підсил. Словник синонімів української мови
  10. рано — Ра́но, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. рано — РА́НО¹, присл. 1. У ранішній час. I квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу (Шевч., II, 1963, 387); — Я люблю вставати рано й сідать до роботи (Коцюб., II, 1955, 252); — Куди це так рано? — кволим і розніженим зі сну голосом запитала Юля (Тют. Словник української мови в 11 томах