раніш
РАНІ́Ш, присл.
Те саме, що рані́ше.
Якесь він має чародійне слово, що допомагає вилітати раніш роям, щедро збирати жовтий віск і тлустий мед (М. Стельмах);
– Раніш селянина давили межі, панські володіння, вічні турботи про хліб насушний (М. Чабанівський);
Уставала Мелася раніш од усіх і лягала од усіх пізніш (Марко Вовчок);
У хаті півень був, здоровий та горлатий, Челядкам він спокою не давав, Раніш усіх заходиться співати (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)