ранішній
РА́НІШНІЙ, я, є.
1. Те саме, що ранко́вий.
Пора була весняна, ранішнє сонце так любо світило, не пекло, а гріло (Панас Мирний);
Вже ранішні зорі згасають поволі, І пташка до праці нам знак подає (М. Нагнибіда);
Місто, здавалося, ще не прокинулося від ранішнього солодкого сну (О. Десняк);
Ранішня прохолода була досить відчутна (М. Трублаїні);
Защібуючи на ході білу ранішню блузу, вона тихо і наче з страхом поспитала: – Ви ще не одчиняли віконниць? (М. Коцюбинський);
В ранішнім нумері [номері] газети було коротко донесено про загадкову пожежу: горів військовий магазин з сіном (І. Франко);
Вона хутко вбралася й поспішила на терасу, де доктор Гальванеску вже чекав на неї з ранішнім сніданком (Ю. Смолич);
// Приготовлений, зварений ранком.
– Чи є що в нас дома перекусити? – А що ж би було, – говорить Аниця, – хіба ранішній борщ (Л. Мартович).
2. розм. Те саме, що ра́нній 2.
– Добридень, Професоре, бачите, яка я ранішня. Я вам не буду перешкоджати, коли сяду біля вас і подивлюсь море і послухаю гомін будови? (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)