рація
РА́ЦІЯ¹, ї, ж.
Радіостанція, звичайно пересувна або переносна.
– Я Крейсер, я Крейсер, як мене чути? Як мене чути? – скандував біля рації Саша Сіверцев (О. Гончар);
Підтягаючи за собою автомат і рацію, він поповз по слизькій, вистеленій мохом землі (С. Скляренко);
Рація була схована на возі під житньою соломою (В. Козаченко).
РА́ЦІЯ², ї, ж.
1. Розумна підстава, обґрунтування чого-небудь.
– Ой ви, Химченку! – докірливо, але по-батьківському почав казати Корніцький, – ви шукаєте рації, аргументації й т. ін. на кожнісінький свій вчинок (А. Кримський);
// Розрахунок, користь, вигода.
Дядько уважає, що Вам нема жадної рації давати гроші ворожим до Вас людям (Леся Українка);
Тікати не було рації. Хутір був оточений (З. Тулуб).
2. заст. Вітальна промова.
Посли к Латину приступились, Три рази низько поклонились, А старший рацію сказав (І. Котляревський).
◇ Визнава́ти (признава́ти) / ви́знати (призна́ти) ра́цію див. визнава́ти;
Ма́ти ра́цію (сенс) див. ма́ти²;
(1) Ма́ти цілкови́ту ра́цію (д) див. ма́ти².
Словник української мови (СУМ-20)