рачки
РА́ЧКИ, присл., розм.
Спираючись на обидві долоні й на обидва коліна.
Василина й Марія поспинались рачки і насилу встали на ноги (І. Нечуй-Левицький);
Фельдшер викотився з лав перед Чубенкові очі і впав, потім став рачки, мов хотів завити на сонце (Ю. Яновський);
Ізсунувся [Микита] тихенько в рів, рачки підліз ближче, висунув голову, дивиться, слухає... (С. Васильченко);
Литка став на коліна й далі поліз рачки (Г. Епік).
Словник української мови (СУМ-20)