рачки
РА́ЧКИ, присл., розм. Спираючись на обидві долоні і на обидва коліна.
Василина й Марія поспинались рачки і насилу встали на ноги (Н.-Лев., II, 1956, 116);
Фельдшер викотився з лав перед Чубенкові очі і впав, потім став рачки, мов хотів завити на сонце (Ю. Янов., II, 1958, 212);
Ізсунувся [Микита] тихенько в рів, рачки підліз ближче, висунув голову, дивиться, слухає… (Вас., І, 1959, 269);
Литка став на коліна й далі поліз рачки (Епік, Тв., 1958, 254).
Словник української мови (СУМ-11)