рачкувати
РАЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Пересуватися рачки.
Дівчинонька кропиву шаткує, А за нею дитина рачкує (П. Чубинський);
Дмитро швидко поповз далі, в гущавину. Зупинявся, припадав до снігу обличчям, відсапувався і рачкував далі (А. Хорунжий).
◇ (1) Наза́д рачкува́ти – відступати, відмовлятися від чого-небудь (від прийнятого рішення, наміру, даного слова і т. ін.).
– Ну, а я тому, що вже вмерло, що повинне було умерти, уклонятися не буду. Треба уперед йти, а не назад рачкувати! (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)