рачкува́ти повзати рачки (перев. про дитину)(м, ср, ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
Значення в інших словниках
рачкувати —
рачкува́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
рачкувати —
див. іти; лізти; повзти
Словник синонімів Вусика
рачкувати —
-ую, -уєш, недок., розм. Пересуватися рачки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рачкувати —
РАЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Пересуватися рачки. Дівчинонька кропиву шаткує, А за нею дитина рачкує (П. Чубинський); Дмитро швидко поповз далі, в гущавину. Зупинявся, припадав до снігу обличчям, відсапувався і рачкував далі (А. Хорунжий).
Словник української мови у 20 томах
рачкувати —
ПОВЗТИ́ (пересуватися поповзом у певному напрямку), ЛІ́ЗТИ, ПЛАЗУВА́ТИ, ПРОПОВЗА́ТИ (ПРОПО́ВЗУВАТИ рідше) (повз когось, щось); КОЛІНКУВА́ТИ розм. (на колінах); РАЧКУВА́ТИ розм. (спираючись на коліна і руки); ПЛАСТУВА́ТИ (на животі).
Словник синонімів української мови
рачкувати —
Рачкува́ти, -чку́ю, -чку́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
рачкувати —
РАЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Пересуватися рачки. Дівчинонька кропиву шаткує, А за нею дитина рачкує (Чуб., V, 1874, 866); Дмитро швидко поповз далі, в гущавину. Зупинявся, припадав до снігу обличчям, відсапувався і рачкував далі (Хор., Незакінч.
Словник української мови в 11 томах
рачкувати —
Рачкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Ползать на четверенькахъ. Дівчинонька кропиву шаткує, а за нею дитина рачкує. Чуб. V. 866.
Словник української мови Грінченка