рваний
РВА́НИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до рва́ти.
2. у знач. прикм. Розірваний на частини, обірваний.
Наплакався [кобзар]. Струни рвані Три перебирає (Т. Шевченко);
На одному з бетонних укріплень, що стовбурчиться врізнобіч залізним рваним пруттям, стоїть група дівчат полкової санроти (О. Гончар).
3. у знач. прикм. З дірками, дірявий; драний.
Сміялись з його хлопці, коли побачили у рваній козачковій одежі (Панас Мирний);
Пастушок Федько, вгледівши пана, зняв рваний картуз і так стояв босий, з торбинками через плече (М. Коцюбинський).
4. у знач. прикм. З нерівними, ніби розірваними краями; нерівний.
Невелика зверху, з рваними .. краями, вона [яма] нагадувала вибоїну на рівному асфальті дороги (В. Собко);
Все частіше дзижчать кулі невідомих ворогів, все частіше то тут, то там по колоні падає хтось, звиваючись у рваних гарячих ранах (О. Гончар).
5. у знач. прикм. Який насилу вимовляється; уривчастий.
Слухає [Одарка] рвану Прісьчину річ, і вразливі смуги бігають по її широкому зблідлому виду (Панас Мирний);
В словах заплутаних і рваних Наталя все розповіла (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)