1. Словник української мови у 20 томах

рваний

РВА́НИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до рва́ти.

2. у знач. прикм. Розірваний на частини, обірваний.

Наплакався [кобзар]. Струни рвані Три перебирає (Т. Шевченко);

На одному з бетонних укріплень, що стовбурчиться врізнобіч залізним рваним пруттям, стоїть група дівчат полкової санроти (О. Гончар).

3. у знач. прикм. З дірками, дірявий; драний.

Сміялись з його хлопці, коли побачили у рваній козачковій одежі (Панас Мирний);

Пастушок Федько, вгледівши пана, зняв рваний картуз і так стояв босий, з торбинками через плече (М. Коцюбинський).

4. у знач. прикм. З нерівними, ніби розірваними краями; нерівний.

Невелика зверху, з рваними .. краями, вона [яма] нагадувала вибоїну на рівному асфальті дороги (В. Собко);

Все частіше дзижчать кулі невідомих ворогів, все частіше то тут, то там по колоні падає хтось, звиваючись у рваних гарячих ранах (О. Гончар).

5. у знач. прикм. Який насилу вимовляється; уривчастий.

Слухає [Одарка] рвану Прісьчину річ, і вразливі смуги бігають по її широкому зблідлому виду (Панас Мирний);

В словах заплутаних і рваних Наталя все розповіла (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рваний — рва́ний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. рваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. ч. до рвати. 2》 у знач. прикм. Розірваний на частини, обірваний. 3》 у знач. прикм. З дірками, дірявий; драний. 4》 у знач. прикм. З нерівними, ніби розірваними краями; нерівний. 5》 у знач. прикм. Який насилу вимовляється; уривчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рваний — див. лахміття, барахло моск. подертий Словник чужослів Павло Штепа
  4. рваний — ДРА́НИЙ (про одяг, взуття і т. ін. — який подерся, зношений до дірок), ПОДЕ́РТИЙ, ПО́ДРАНИЙ, ПРОДЕ́РТИЙ, ПРО́ДРАНИЙ, ПОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, ПРОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, РВА́НИЙ, ПО́РВАНИЙ, ПОШМАТО́ВАНИЙ, РОЗШМАТО́ВАНИЙ, РОЗТЕ́РЗАНИЙ розм., ДРАНТИ́ВИЙ діал., ЦУ́РАВИЙ діал. Словник синонімів української мови
  5. рваний — Рва́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. рваний — РВА́НИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. ч. до рва́ти. 2. у знач. прикм. Розірваний на частини, обірваний. Наплакався [кобзар]. Струни рвані Три перебирає (Шевч. Словник української мови в 11 томах