рваний

РВА́НИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. ч. до рва́ти.

2. у знач. прикм. Розірваний на частини, обірваний.

Наплакався [кобзар]. Струни рвані Три перебирає (Шевч., І, 1963, 155);

На одному з бетонних укріплень, що стовбурчиться врізнобіч залізним рваним пруттям, стоїть група дівчат полкової санроти (Гончар, III, 1959, 419).

3. у знач. прикм. З дірками, дірявий; драний.

Сміялись з його хлопці, коли побачили у рваній козачковій одежі (Мирний, IV, 1955, 169);

Пастушок Федько, вгледівши пана, зняв рваний картуз і так стояв босий, з торбинками через плече (Коцюб., II, 1955, 393).

4. у знач. прикм. З нерівними, ніби розірваними краями; нерівний.

Невелика зверху, з рваними.. краями, вона [яма] нагадувала вибоїну на рівному асфальті дороги (Собко, Біле полум’я, 1952, 11);

Все частіше дзижчать кулі невідомих ворогів, все частіше то тут, то там по колоні падає хтось, звиваючись у рваних гарячих ранах (Гончар, II, 1959, 121).

5. у знач. прикм. Який насилу вимовляється; уривчастий.

Слухає [Одарка] рвану Прісьчину річ, і вразливі смуги бігають по її широкому зблідлому виду (Мирний, III, 1954, 64);

В словах заплутаних і рваних Наталя все розповіла (Рильський, II, 1946, 100).