рева

РЕ́ВА, и, ч. і ж., розм.

Той (перев. про дитину), хто часто, багато плаче; плакса.

– Що це у вас? Чого ти ревеш, рево? – пита, уступивши у хату, мати (Панас Мирний);

* У порівн. День почався суворою карою. Ладька, звичайно, ревів як рева, одбріхувався, просився і за кожною лінійкою вихоплював долоні (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. рева — ре́ва іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. рева — чол. і жін., рюма, рюмса, нюня, тонкослізка, мішок сліз; тлк. чол. плаксій; тлк. жін. плаксійка.  Словник синонімів Караванського
3. рева — див. плаксивий  Словник синонімів Вусика
4. рева — -и, ч. і ж., розм. Людина, яка часто, багато плаче; плакса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. рева — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне).  Словник синонімів української мови
6. рева — РЕ́ВА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка часто, багато плаче; плакса. — Що це у вас? Чого ти ревеш, рево? — пита, уступивши у хату, мати (Мирний, IV, 1955, 29); *У порівн. День почався суворою карою.  Словник української мови в 11 томах
7. рева — Рева, -ви об. Плакса. Черк. у. О. 1862. IX. 119. Он рева яблука розсипала. Ном. № 13978. ув. ре́вище. Оце ще ревище!  Словник української мови Грінченка