ревнощі
РЕ́ВНОЩІ, ів, мн.
1. Сумнів у вірності, коханні, підозра в зраді подружжя.
Кость довго ворочався, не спав, раз по раз підіймав голову, дивився, що робить Настя .. Ревнощі їли його, як іржа (С. Васильченко);
– Уб'ю! – простогнав, оскаженілий від ревнощів та алкоголю, хлопець. – Руки короткі, – гнівно відповіла дівчина (Л. Дмитерко).
2. Заздрість до успіхів іншої людини.
Нікого з чабанів так далеко не пускають з отарами на територію полігона, як Горпищенка .. Так принаймні Корнієві здається. І його трохи аж ревнощі беруть на свого бригадира та на його дружбу з військовими (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)