ревно
РЕ́ВНО.
Присл. до ре́вний.
Самієвський полк працював ревно, спокійно й діловито, як величезна майстерня (О. Гончар);
Досі їй не доводилось зустрічати, щоб хтось так ревно ставився до найдорожчого у людині – до вірності (Яків Баш);
Параскіца ревно молилась, а навкруги її хвилювалась зацікавлена та наелектризована юрма (М. Коцюбинський);
Мама тремтіла, мов у лихоманці, і плакала ревно (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)