революціонер

РЕВОЛЮЦІОНЕ́Р, а, ч.

1. Переконаний діяч революції, учасник революційного руху.

Поет [І. Франко] упластичнює, за його висловом, працю каменярів-революціонерів, викликаючи в уяві зорові, фізично відчутні картини (з наук.-попул. літ.);

Як і більшість тодішньої молоді, захопився [Борис Колос] ідеями української буржуазної партії соціалістів-революціонерів (із журн.).

2. перен. Той, хто робить переворот, відкриває нові шляхи розвитку в якій-небудь галузі.

Шевченка не без підстави називають революціонером художньої форми, вказуючи на те, як сміливо відходив він од літературних канонів (з газ.);

Багато що змінилось у саду революціонера природи Мічуріна. Змінився й сам Іван Володимирович (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. революціонер — революціоне́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. революціонер — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. революціонер — -а, ч. 1》 Переконаний діяч революції, учасник революційного руху. 2》 перен. Той, хто робить переворот, відкриває нові шляхи розвитку в якій-небудь галузі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. революціонер — революціоне́р (франц. revolutionnaire) 1. Активний учасник революційного руху, діяч революції. 2. Той, хто здійснює переворот у тій чи іншій галузі знання, в техніці, мистецтві тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. революціонер — Революціоне́р, -ра; -не́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. революціонер — РЕВОЛЮЦІОНЕ́Р, а, ч. 1. Переконаний діяч революції, учасник революційного руху. Ленін втілив у собі найвидатніші риси пролетарського революціонера: могутній розум, усе долаючу волю, священну ненависть до рабства і гноблення, революційну пристрасть...  Словник української мови в 11 томах