революціонер
РЕВОЛЮЦІОНЕ́Р, а, ч.
1. Переконаний діяч революції, учасник революційного руху.
Поет [І. Франко] упластичнює, за його висловом, працю каменярів-революціонерів, викликаючи в уяві зорові, фізично відчутні картини (з наук.-попул. літ.);
Як і більшість тодішньої молоді, захопився [Борис Колос] ідеями української буржуазної партії соціалістів-революціонерів (із журн.).
2. перен. Той, хто робить переворот, відкриває нові шляхи розвитку в якій-небудь галузі.
Шевченка не без підстави називають революціонером художньої форми, вказуючи на те, як сміливо відходив він од літературних канонів (з газ.);
Багато що змінилось у саду революціонера природи Мічуріна. Змінився й сам Іван Володимирович (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- революціонер — революціоне́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- революціонер — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- революціонер — -а, ч. 1》 Переконаний діяч революції, учасник революційного руху. 2》 перен. Той, хто робить переворот, відкриває нові шляхи розвитку в якій-небудь галузі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- революціонер — революціоне́р (франц. revolutionnaire) 1. Активний учасник революційного руху, діяч революції. 2. Той, хто здійснює переворот у тій чи іншій галузі знання, в техніці, мистецтві тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- революціонер — Революціоне́р, -ра; -не́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- революціонер — РЕВОЛЮЦІОНЕ́Р, а, ч. 1. Переконаний діяч революції, учасник революційного руху. Ленін втілив у собі найвидатніші риси пролетарського революціонера: могутній розум, усе долаючу волю, священну ненависть до рабства і гноблення, революційну пристрасть... Словник української мови в 11 томах