революціонер
РЕВОЛЮЦІОНЕ́Р, а, ч.
1. Переконаний діяч революції, учасник революційного руху.
Ленін втілив у собі найвидатніші риси пролетарського революціонера: могутній розум, усе долаючу волю, священну ненависть до рабства і гноблення, революційну пристрасть, послідовний інтернаціоналізм (До 100-річчя.. В. І. Леніна, 1970, 4);
— Він [Ф. Дзержинський] був революціонер… Півжиття провів у тюрмах… Зазнав багато горя (Хижняк, Тамара, 1959, 206).
2. перен. Той, хто робить переворот, відкриває нові шляхи розвитку в якій-небудь галузі.
В. І. Ленін був великим вченим у революції й революціонером в науці (Ком. Укр., 2, 1970, 3);
Шевченка не без підстави називають революціонером художньої форми, вказуючи на те, як сміливо відходив він од літературних канонів (Літ. Укр., 7.III 1969, 3);
Багато що змінилось у саду революціонера природи Мічуріна. Змінився й сам Іван Володимирович (Довж., І, 1958, 449).
Значення в інших словниках
- революціонер — революціоне́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- революціонер — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- революціонер — -а, ч. 1》 Переконаний діяч революції, учасник революційного руху. 2》 перен. Той, хто робить переворот, відкриває нові шляхи розвитку в якій-небудь галузі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- революціонер — РЕВОЛЮЦІОНЕ́Р, а, ч. 1. Переконаний діяч революції, учасник революційного руху. Поет [І. Франко] упластичнює, за його висловом, працю каменярів-революціонерів, викликаючи в уяві зорові, фізично відчутні картини (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- революціонер — революціоне́р (франц. revolutionnaire) 1. Активний учасник революційного руху, діяч революції. 2. Той, хто здійснює переворот у тій чи іншій галузі знання, в техніці, мистецтві тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- революціонер — Революціоне́р, -ра; -не́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)