регенерація
РЕГЕНЕРА́ЦІЯ, ї, ж.
1. техн. Відновлення цінних вихідних властивостей матеріалів, що використовувалися у робочих процесах різних виробництв.
Відпрацьовані масла [комбайна] слід збирати, бо їх можна відновити до початкових якостей шляхом регенерації (з наук. літ.);
Розроблено спосіб регенерації рідкісного металу торію з відходів виробництва сіток для газових жарових ламп (з наук.-попул. літ.).
2. техн. Повернення частини тепла, що відходить, для постійного використання у теплосиловій установці.
Для регенерації повітря в кабіні [супутника Землі ] й підтримання необхідного газового складу були застосовані високоактивні хімічні сполуки, що виділяють необхідний для дихання тварини кисень і вбирають вуглекислоту й надлишок водяних парів (з газ.);
При короткочасних орбітальних польотах регенерація повітря в кабіні можлива при застосуванні фізико-хімічних засобів оновлення середовища (з наук. літ.).
3. біол. Відновлення яким-небудь організмом утрачених або ушкоджених органів і тканин.
Явище, відоме в науці під назвою регенерації, полягає у самовідновленні ураженої тканини, людського організму і являє собою одну з форм активного опору тканини, коли їй загрожує змертвіння та наступна загибель (з наук.-попул. літ.);
Проблема регенерації (відновлення) елементів нервової тканини мозку здавна хвилює вчених медиків (з газ.);
Захисною особливістю земноводних є також і здатність їх до регенерації (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)